Jedyne czego pragnie to normalne

Wyobraź sobie, że nie jesteś w stanie się uśmiechnąć. Że pomimo licznych emocji, które na co dzień kłębią się w Twojej głowie, nie jesteś w stanie ich okazać. Kiedy coś Cię rozśmieszy, zasmuci, zdenerwuje czy zdziwi, Twoja twarz zawsze pozostaje bez emocji. Idziesz przez życie zawsze z kamienną miną, a Twój wzrok może jedynie skupić się na tym, co przed Tobą. Ze względu na ograniczone ruchy twarzy oraz brak mimiki, nie jesteś w stanie normalnie mówić. Pomimo starań ludzie nie zawsze Cię rozumieją. To właśnie codziennie musi przeżywać Iryna. 

Доньці сьогодні 17 років. Від народження вона страждає на синдром Мебіуса, який позбавляє її здатності виражати свої емоції та нормально спілкуватися. Народилася в невеликому містечку Івано-Франківської області. Оскільки вона була маленькою, ми зверталися за допомогою до багатьох лікарів у Львові чи Києві, але ніхто не міг їй допомогти. Незважаючи на хворобу, вона відвідує звичайну школу, але з віком її комплекси також ростуть. Сама Ірина знайшла лікарню в США, де лікарі можуть зробити операцію. Очікуючи відповіді з клініки, вона розглядала фотографії щасливих пацієнтів, які вже пройшли лікування. Посмішка на її обличчі - її найбільша мрія! 

Ірина отримала кваліфікацію, за операцію візьмуться лікарі. Однак лікування коштує чималих грошей. Я працюю в Польщі помічником на кухні, мало заробляю і не маю можливості оплатити операцію... Ірина з татом досі живуть в Україні. Чоловік працює на заводі, де теж не заробляє великих грошей. Тим більше сьогодні, коли нашу Батьківщину затьмарила драматична війна. Від усієї душі прошу допомоги для доньки. Нехай вона нарешті живе нормальним життям! Так я бачив усмішку на її обличчі!

Леся, мама